понедельник, 7 мая 2018 г.

Лінійка пам'яті

 Вічним сном воїн спить, 
Спить герой у землі,
Спить солдат у імлі,
Він лиш двадцять прожив,
Він страждав і любив, 
І життя цінував...
7 травня для учнів нашої школи кожного року особливий день. 31 рік тому саме в цей день 1987 року в Мар'янівку прилетіла сумна звістка, яка приголомшила всіх: у далекому Афганістані загинув наш земляк Іван Винник. 
У тій страшній війні полягло 15 тисяч солдат, з них 3,5 тисячі - жителі України. Ці молоді юнаки не ховались від своєї долі і виконували свій солдатський обов'язок до кінця. Хто знає, ким би вони стали і чим би збагатили свій народ - музичними творами, великими науковими відкриттями чи просто чесним життям... Скільки матерів оплакали своїх синів, скільки залишилось молодих вдів і скільки дітей не пізнали радості спілкування з найріднішими людьми, не відчували теплої долоні батька...Підсумки будь-якої війни підводилися тяжко. А ще важче говорити про наслідки такої війни, в якій довелося брати участь нашим юнакам, яким би ще жити й жити. Вічна пам'ять вам!!!



Джура 2018

 Рій "Степовий"
Наше гасло: "Степ та воля - козацькка доля"
Ми патріоти молодого покоління
Плекатимемо пам'ять всі сумлінно, 
Тому і захопилися ми грою.
Що зветься гордо "Соколем Джурою". 
Як завжди з перспективою у серці
Ми за мир в країні нашій нині!
Слава Україні! Героям Слава!
Слава нації! Смерть ворогам!
Україна понад усе!


"Наші маленькі футболісти - великі перемоги"






среда, 25 апреля 2018 г.

Година пам'яті "Поминальний дзвін Чорнобиля"


  26 квітня 2018 року – роковини Чорнобильської катастрофи.
 Аварія, що сталася на атомній електростанції в квітні 1986 року, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії. Вона і зараз впливає на життя мільйонів людей. Її масштаби могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії. Ризикуючи своїм життям та здоров'ям, вони виконали свій обов'язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі  наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.